Благовіщенський храм

У середині XVI століття вівтарну частину Михайлівського храму зруйнували розливи Дніпра, і тільки у XVII столітті її замінили на дерев’яну. Проіснувала вона близько ста років і згоріла під час пожежі 1760 року. Від цієї пожежі постраждали всі церкви, а особливо Михайлівський собор. Пожежею повністю були знищені виконані за часів Петра Могили добудови до старих частин Михайлівського собору. Щодо Георгіївського собору та трапезної церкви, то вони не зазнали таких сильних руйнувань, як Михайлівський собор (на останній зберігся навіть тиньковий герб М. Миклашевського). Відбудова після пожежі Михайлівського собору була здійснена в цеглі. Вона виконувалася київським архітектором М. І. Юрасовим починаючи з 1766р. Фінансове положення Видубицького монастиря на той період було, очевидно, далеко незадовільним. Опубліковані записки М.І. Юрасова церковному керівництву, в яких він жаліється на невиплату йому грошей за підрядні роботи. Однак, так чи інакше відбудову собору було завершено 1769 року. Після відбудови Михайлівський собор одержав той вигляд, в якому дійшов і до наших днів. Збережені в його західній частині стародавні хори було продовжено в новій східній частині церкви до самого вівтаря. Таким чином простір сучасної споруди Михайлівського собору поділено на два поверхи, що сполучаються один з одним сходами, розташованими в башті, яка в XI ст. вела на хори і повністю збереглася до наших днів. У нижньому та верхньому поверхах собору було влаштовано по церкві. Нижня церква освячена, як і старий собор, в ім’я архангела Михаїла, а престол верхньої церкви (на другому поверсі собору) освячено на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці (цей поділ старого собору на дві церкви у верхньому та нижньому поверхах, на думку М. Закревського, існував уже після першої його відбудови за часів П. Могили).